Селище Калинівка
Символіка та історія поселення

Калинівка – сучасне селище з цікавою історією, що бере початок у першій половині XX століття. Його становлення пов’язане з переселенням селян із Великої Димерки, розвитком сільського господарства, роботою місцевої цегельні та подіями Другої світової війни.
Походження назви
За переказами старожилів, назва села походить від слова «калина». Перші переселенці з Великої Димерки оселилися поблизу калинового куща. Саме ця місцевість згадується в документальних джерелах як урочище Калиновий кущ.
За однією з місцевих легенд, назва села могла походити від вислову «Калинин кущ», пов’язаного з образом дівчини-калини з народного фольклору. Броварський дослідник Володимир Гузій записав давній сіверський переказ про дівчину, яка ночами співала чарівних пісень біля соснового бору, що ріс поблизу битої дороги. Коли хтось наближався до неї, дівчина перетворювалася на кущ калини. Цей переказ став однією з легенд, пов’язаних із назвою села.
Заснування та перші роки
1928 рік вважається роком появи Калинівки на карті району. Навесні того року на сході селян Великої Димерки розглядали питання землеустрою та переселення частини мешканців на нові поселення, де вони мали займатися землеробством і вести власне господарство.
Одним із місць для заснування нового поселення стала мальовнича місцевість поблизу Калинового куща. Тут були луки, змішаний ліс, озеро, цегельний завод і шосейна дорога. Важливою перевагою була також близькість до Броварів і Києва.
За спогадами колишньої вчительки історії Надії Миколаївни Музичук, одним із перших тут оселився Василь Якович Каліка. Згодом до нього приєдналися Олексій Якович Вакуленко, Борис Володимирович Ткаченко, Терентій Йосипович Безсмертний, Панас Іванович Васюк, Юхим Федорович Ващенко, Овдій Юхимович Юхта та інші переселенці з Великої Димерки.
У 1929 році в Калинівці заснували товариство спільного обробітку землі, а в 1931 році – колгосп імені Котовського. За наведеними в історичних матеріалах відомостями, село було електрифіковане у 1933 році, хоча в окремих джерелах зазначається 1936 рік.
15 жовтня 1934 року колгоспникам урочисто вручили «Акт на вічне користування землею». Цей день, за матеріалами краєзнавчого видання, мешканці вирішили відзначати як День Калинівки.
Калинівка у роки Другої світової війни
У 1941 році територія поблизу Калинівки, Красилівки та Рожівки стала частиною оборонного рубежу на підступах до Києва. У вересні тут відбувалися запеклі бої між радянськими військами та німецькими військами, які наступали на столицю.
За описом подій у краєзнавчому виданні, 16-18 вересня противник неодноразово намагався прорвати оборону в районі Калинівки. Атаки відбивали підрозділи, які захищали цей напрямок. Оборона Києва на Калинівському рубежі, за наведеними в книзі відомостями, тривала 15 днів.
Бої поблизу Калинівки та Скибина стали частиною трагічних подій Київської оборонної операції 1941 року, що завершилася оточенням радянських військ і величезними людськими втратами.
У вересні 1943 року село звільнили від німецьких загарбників. Війна залишила по собі значні руйнування: багато громадських і приватних будівель було спалено або знищено. Мешканці Калинівки взялися за відбудову домівок і господарства, відновлюючи життя рідного села.
Калинівська цегла у відбудові Києва
Важливу роль у повоєнному розвитку Калинівки відігравала місцева цегельня. Після відновлення її роботи одним із головних завдань стало забезпечення цеглою колгоспу та самого села. Продукція підприємства також мала попит у забудовників із навколишніх населених пунктів.
Особливою сторінкою історії цегельні стало використання калинівської цегли під час відбудови Хрещатика – головної вулиці Києва. За відомостями, наведеними у книзі «Броварська минувшина», продукція місцевих цеглярів широко використовувалася у відбудовчих роботах у столиці.
Цей факт став свідченням того, що праця мешканців невеликого села була важливою не лише для місцевого господарства, а й для відновлення Києва у повоєнні роки.
Відбудова та розвиток села
У повоєнний період у Калинівці поступово відновлювали інфраструктуру та створювали умови для навчання й культурного життя.
У 1944 році відкрили початкову школу, у 1946 році проклали асфальтовану дорогу, що з’єднала село з Броварами, а в 1957 році запрацювала бібліотека. Упродовж 1946–1949 років у селі також збудували семирічну школу.
Колгосп імені Котовського проіснував до кінця 1950-х років. У 1959 році Калинівка та Перемога увійшли до складу радгоспу «Великодимерський», а на початку 1960-х років – радгоспу «Красилівський», який спеціалізувався на вирощуванні овочів і виробництві молока.
Утворення Калинівської сільської ради
15 квітня 1966 року утворили Калинівську сільську раду, до складу якої увійшли села Перемога, Скибин і Димитрове (нині Квітневе).
Станом на 1 січня 1968 року на території сільської ради проживало 2 187 осіб, із них 831 – безпосередньо в Калинівці.
Так поступово формувалося адміністративне й господарське життя населених пунктів, історія яких згодом стала частиною спільного шляху Калинівської громади.
Від села до центру територіальної громади
23 січня 2003 року рішенням Київської обласної ради XXIV скликання № 076-06-XXIV Калинівку Броварського району віднесли до категорії селищ міського типу.
Новий етап в адміністративній історії населеного пункту розпочався 12 червня 2020 року, коли Калинівка стала адміністративним центром новоутвореної Калинівської селищної територіальної громади.
Відтоді історія Калинівки нерозривно пов’язана з розвитком усієї громади, до якої входять шість населених пунктів: Калинівка, Скибин, Красилівка, Перемога, Квітневе та Рожівка.

За матеріалами книги «Броварська минувшина. Історія поселень Броварського району (від стародавніх часів і до сьогодення)». Автор ідеї та керівник творчо-видавничого проєкту «Броварщина – наш рідний край», співавтор і укладач матеріалів, видавець – Іван Доцин.
