28 липня День вшанування пам'яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні
28 липня в примішені Ветеранського простору, с.Красилівка, вул.Центральна,17, проведено захід, присвячений вшануванню пам'яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
На заході були присутні ветерани, які пройшли пекло війни, а деякі і пекло полону. Вони мали живе спілкування між собою та фахівцями із супроводу ветеранів, працівниками соціальної сфери. Також переглянули документальний фільм "Вірю, чекаю, молюся", присвяченений цій тематиці.
Україна вшановує пам’ять українських військовослужбовців, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в боротьбі за незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської окупації. Увічнення їхнього героїзму, громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу є нашим щоденним і вічним обов’язком.
Ця дата закарбована в пам’яті та серцях всієї України на честь тих Захисників та Захисниць України, які обороняли місто Маріуполь та за наказом вищого військового керівництва України вийшли із заводу “Азовсталь” у період з 16 по 20 травня 2022 року, але всупереч домовленостям та гарантіям щодо збереження життя та здоров’я внаслідок теракту на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 у селищі Оленівка Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 року були страчені російськими окупаційними військами.
Систематичні злочини проти українських полонених стали складовою воєнної практики держави-агресора. Катування електричним струмом, розстріли, сексуальне насильство, голод, відмова в медичній допомозі та у зв’язку з рідними, використання людей як живого щита та інструмента пропаганди – це не окремі ексцеси, а свідома та керована політика. Такими діями російська федерація грубо порушує Женевські конвенції, Конвенцію ООН проти катувань, Римський статут Міжнародного кримінального суду та самі підвалини людяності. Це – воєнні злочини та злочини проти людяності, які не мають терміну давності і про які Україна зобов’язана говорити світові доти, доки кожен винний не постане перед правосуддям.
Методи, якими сьогодні діє російська федерація, є прямим спадком московської деспотії, що завжди будувала владу на страху та знищенні непокірних. Опричнина Івана Грозного, каральні експедиції російської імперії проти українського козацтва, Соловки, Сандармох і Биківня доби срср, планомірне винищення цивільних під час Голодомору та депортацій – усе це ланки одного ланцюга. Тортури, страти без суду та наругу над беззахисними москва завжди підносила як норму державного управління. Спадкоємність цих методів – це задокументований історичний факт, який Україна засвідчує власною кров’ю.
Глибока вдячність громадськості, волонтерам, правозахисникам, українським та міжнародним журналістам і всім, хто не дає світові забути про долю наших полонених, хто розшукує зниклих, підтримує родини та тримає зв’язок із тими, хто чекає.
Ми пам’ятаємо всіх страчених, закатованих і знищених у полоні. Ми схиляємо голови перед їхньою мужністю, громадянською відвагою та незламністю духу. Ми віримо в повернення кожного нашого воїна. І в силу кожної родини, яка чекає.
Вічна шана Героям, які віддали життя за незалежну, соборну та демократичну Україну. Ми пам’ятаємо. І не пробачимо.
Слава Україні!
